воскресенье, 30 августа 2020 г.

      28 серпня 2020 року відбулась секція "Упровадження сучасних технологій до реалізації освітньої галузі Здоров'я та фізична культура" в рамках VІ серпневого Конгресу освітян Донеччини «ОСВІТА ДОНЕЧЧИНИ: ГНУЧКА, ІННОВАЦІЙНА, ЯКІСНА»! відділу методичного забезпечення оздоровчої функції освіти та фізичної реабілітації Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.



четверг, 23 апреля 2020 г.

ФЛЕШМОБ 
«Домашні улюбленці в твоєму спортивному житті»
Відділення НОК України в Донецькій області спільно з ДОВ Комітету з фізичного виховання та спорту МОН України та кафедрою фізичного виховання і спорту Донбаської державної машинобудівної академії запрошують прийняти участь у флешмобі. 
1. Моя чарівна бешкетниця Христя своїм муркотінням підтримує мене під час занять гімнастичними та танцювальними вправами. Наче веде рахунок!"
2. Ворог не пройде! Мої помічники равлик "Тор" та "Халк" завжди на варті!

3. Річчі, мужня папуга!

4.Моя підтримка. Цвірінь! Цвірінь! 

воскресенье, 19 апреля 2020 г.

АКЦІЯ "Подаруй Великодній настрій!"

   Ось і прийшла весна ̶ найпрекрасніша пора року. З її приходом оживає природа. Саме навесні приходить в наші оселі найголовніше свято християн – Пасха, або Великдень. Великдень в українців завжди асоціюється з писанкою, яка й око радує, і нечисту силу відганяє. І це зрозуміло. Розписане по-мистецьки яйце створює особливий, святковий настрій. Не випадково все найкраще в Україні завжди порівнюється з писанкою. У народі про гарну дівчину часто кажуть: «Така гарна, як писанка».
Маленькі вихованці рою "Відважні соколята" від щирого серця вітають усіх зі світлим святом Великодня! Бажають щастя та добра, нехай на душі буде тепло і спокій, а над головою мирне небо. Христос Воскрес!


 



вторник, 14 апреля 2020 г.

МАЙСТЕРНЯ ДОБРА. 
ЧУЖИХ СТАРЕНЬКИХ НЕ БУВАЄ...

Щороку 1 жовтня у нашому закладі проводиться святкування дня ветеранів та людей похилого віку, адже цей день – не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої частини суспільства. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь. Ми мало замислюємося над тим, хто ж такі «особи похилого віку», чим маємо завдячувати їм. Передусім, це люди, які піднялися на найвищі вершини життя, з яких воно бачиться більш реальним, без оман. Їхнє найбільше багатство – досвід, знання, вміння, мудрість. Це люди, найбільше багатство яких - досвід, знання, уміння, мудрість. Нинішні «літні люди» є останніми носіями класичної
культури межі ХІХ-ХХ століть, того часу, в якому понад усе були честь, вихованість, толерантність - ті духовні якості, завдяки яким вони гідно пройшли крізь всі жахи тоталітаризму, голодоморів, репресій та війн. І з кожним роком ми, нажаль, втрачаємо наших дорогих ветеранів – живих свідків тих подій, хто воював, йшов на смерть за свою країну, за рідний край.
Ось і наші вихованці не забувають літніх друзів, які проживають у територіальному центрі нашого села.
Концертами відвідують стареньких на кожне велике свято, приносять гостинці (яблучки, печиво, мед, пригощають пряниками-«миколайчиками»). Приходять і просто так – поспілкуватися, з великим захопленням послухати розповіді про минулі часи.

АКЦІЯ "Додамо школі зелених кольорів"

Найкращим і найдоступнішим засобом для пізнання барв та кольорів нашого життя є квіти. Щодня, відволікаючись від  суєти та проблем, ми маємо надзвичайну можливість зануритися в казкову планету – планету квітів. Живі квіти, що приносять нам стільки позитивних емоцій і настрою, є невід'ємною частиною життя творчої людини. 
Інтер'єр оселі без кімнатних рослин часто здається нудним і одноманітним, позбавленим живої уяви і індивідуальності. Кімнатні рослини,
їх зелень і свіжість, завжди додають тепло і затишок будинку, підкреслюють гостинність господарів і привносять яскраву вишукану живу ноту в будь-який інтер'єр.
Озеленення, в тому числі і квіткове оформлення, стає в нашій країні невід’ємною частиною організації побуту. Квіти і зелень відіграють важливу роль в естетичному вихованні дітей.
Навчальний заклад вважають другою домівкою дітей. Перебування у його стінах має бути приємним, необтяжливим і налаштовувати на творчу працю. Грамотно спланована, озеленена і впорядкована садиба закладу сприяє естетичному, екологічному та трудовому вихованню учнів.
Вирощування квітів приносить багато радості дорослим і має велике виховне значення для дітей. Догляд за рослинами привчає дітей до самостійної праці, розвиває їх естетичні нахили, вчить самостійно і бережно відноситися до живого організму. Тому у цьому активну участь і у нас беруть діти під керівництвом класних керівників.
Із задоволенням учні влаштували яскраво прикрашені міні-городи, де у контейнерах з грунтом на вікнах ростуть цибуля, квасоля, петрушка, горох, салат, кріп. Город на підвіконні сприяє розвитку допитливості і спостережливості в дітей, він допомагає краще пізнати життя рослин. Вирощення міні-городу має велике значення для пізнавального розвитку дітей, виховання екологічної культури та правильної поведінки у природі.
Діти отримують навички вирощування рослин власноруч, догляду та спостереження за ними, дізнаються про умови вирощування городних рослин, вчаться естетично прикрашати ділянки з рослинами, бачать результати своєї праці. Також мають змогу під час прийому їжі покуштувати деякі пророщені рослини - наприклад, зелену цибулю або часник, які є корисним джерелом вітамінів взимку.
Тож зелені мешканці стають для учнів та вчителів найкращими друзями: вони невибагливі, красиві, корисні!
Однією з провідних завдань екологічної освіти в даний час стало формування відповідального ставлення до навколишнього середовища. Для її вирішення потрібна організація не тільки теоретичних занять, але і практичної діяльності, в ході якої ми вчимося оволодівати вміннями та навичками правильної поведінки в природі, вчимося оцінювати стан навколишнього середовища найближчого природного оточення - двору, вулиці; вносити свій практичний внесок у збереження і поліпшення багатств і краси природи. Найбільш цікавим аспектом діяльності в цьому напрямку є участь у роботі по благоустрою та озелененню шкільного подвір'я, класних кімнат. І щоб наш двір став найкрасивішим, мальовничим, в якому приємно відпочити і подихати свіжим повітрям для цього потрібно не тільки наше бажання, але наполеглива праця.
Майже неможливо уявити і оформлення шкільних класів без кімнатних рослин. Вони прикрашають інтер'єр і створюють гарний настрій. А ще приносять користь людині – сприяють підвищенню захисних сил, бо листя виділяє кисень, поглинає вуглекислий газ та виділяє фітонциди, що вбивають хвороботворні мікроорганізми. Тож зелені мешканці стають для школярів та вчителів найкращими друзями: вони невибагливі, красиві, корисні!

понедельник, 13 апреля 2020 г.

Моє село- чиста Українська земля!


Є на світі мальовничий куточок України – наша маленька Батьківщина. Село Очеретине - одне з найгарніших сіл Донеччини.
Звідки така дивна назва?  Передається від покоління в покоління ця легенда. Це було давним – давно. Ще тоді, коли степовими просторами Дикого Поля кочували ногайські татари… Там, де зараз живе і розвивається велике село, текла річка, а береги її поросли очеретом. Багато ж було його навкруги. І назвали люди ці місця очеретними. Минали дні, місяці, а за ними і роки, зникла річка, і з`явилося невеличке поселення, а назва залишилася – Очеретине.
Наше село змінюється з кожним днем. Воно живе, молодіє, розквітає новобудовами дзвенить дитячим щебетом на кожній вулиці. Ми захоплюємось своєю землею, тим, що історію цього села творили наші прадіди і батьки. Проходячи вулицями можна дізнатись багато про його мешканців, про нашу культуру, побачити дивовижну красу, навіть не завертаючи у двір, а глянувши на будинок.
Отже, задумуючись над екологічними проблемами світу, перш за все треба дбати про чистоту тієї території, де ми проживаємо.
То хто ж як не юні жителі селища змалку мають навчитися дбати про чистоту і порядок у ньому, берегти те, що для них зроблено.
Весняне прибирання здійснили і наші вихованці. У супроводі виховника рою,  «Соколята» взялися до робочого інвентарю та з ентузіазмом стали до роботи. Хлопчики прибрали торішнє листя й траву. А у дівчаток не менш була  відповідальна місія – замести  пришкільне подвір'я.
Присвятити годинку свого особистого часу на приведення території школи до ладу зовсім не важко, говорять учні. Тим паче, коли до роботи підходити гуртом. Одні – підмітають, інші висаджують квіти, треті займаються збиранням гілок у шкільному парку.
Дивлячись на те що дітки маленькі,  лопати, віники і граблі до рук взяли і вчителі. Своїм вихованцям вони особистим прикладом доводять: подібні заходи мають об'єднувати всіх навколо однієї мети - піклування про довкілля та підтримання навколишнього середовища у належному стані.
Адже чисте довкілля – наше здоров’я, а отже – наша мета! Адже ми всі добре знаємо як поводитись так, щоб не зашкодити природі. І якщо ми не будемо байдужими до проблем довкілля і дотримуватимемось вище наведених пропозицій, можна сподіватися, що будуть чистими кожна вулиця, місто, село, загалом країна, а люди будуть у злагоді з природою.
Тільки спільними зусиллями всього людства ми зможемо досягти позитивних результатів і здоров’я наступних поколінь!

 

Рій «Відважні соколята» стали активними учасниками збору пластикових кришечок. «Чому кришечки? Вони маленькі й чисті. Їх легко збирати, можна зберігати компактно. До того ж збір кришечок — перший крок до сортування домашніх відходів, особливо, якщо раніше ви не практикували роздільний збір.

Кришки від пластикових пляшок виготовляються з поліетилену високої щільності. У природі цей матеріал розкладається за 100-200 років, а при спалюванні виділяє у повітря цілий ряд небезпечних речовин (оцтова кислота, формальдегід і т.д.).
Тому збір та переробка пластикових кришок дозволяють зменшити забрудненість природи. А отримані від переробки кошти, будуть витрачені на допомогу людям з обмеженими можливостями (придбання інвалідних візків, слухових апаратів тощо). На що і кому саме дадуть вторговані за кришечки гроші, вирішуватиме не хтось один, а самі учні, запевнила директор нашого закладу Толкачова Алла Анатоліївна. Все залежатиме від того, скільки назбирають кришечок, як швидко все це відбудеться і яку суму за них одержать.
«Ми хочемо, аби наші учні здобули волонтерські навички. У нашому закладі це не просто збір кришечок – це цільовий збір, який повинен зачепити душу кожного», – зазначила вона.
Відомо, що в багатьох країнах світу пластикові кришечки збирають уже давно. Наприклад, у Туреччині великі пляшки, куди можна кидати пластикові кришечки, підвішені просто на деревах. Коли величезні бокси заповнюються кришечками, добровольці телефонують на фірму, яка займається їх переробкою. Звідти виїжджає машина, потім зібрані кришки важать і виплачують гроші. Переказують їх на спеціальний рахунок, кошти з якого йдуть комусь на протезування, комусь на інвалідний візок, комусь на дороге лікування.
А ось у Польщі перед збиранням чергової партії кришечок визначають, на що будуть витрачені вторговані  кошти. Допомога, як правило, адресна. Сьогодні такі кришечки збирає вся Польща: починаючи зі шкіл та університетів і закінчуючи поліцейськими і пожежними підрозділами.
 

четверг, 9 апреля 2020 г.


Античні Олімпійські ігри.
Живі легенди.
Фальконе Этьен Морис, Милон Кротонский
Мілон Кротонський - найвідоміший спортсмен Греції. Як видно з його другого імені Мілон відбувається з міста Кротон. (Кротон - грецька колонія в Італії. Піфагора теж називають Кротонскім. Він також жив в цьому місті. Піфагор і Мілон - сучасники, і навіть більше того, Мілон був учнем Піфагора. Одного разу в кімнаті, де йшли заняття піфагорійців, звалилася колона. Юнак тримав на своїх плечах перекриття до тих пір, поки все не покинули будинок.) По виду Мілон був схожий на Геракла. Ще підлітком він щодня піднімав теляти і носив його на руках. Згодом теля перетворився на бика, а Мілон в першого силача Еллади.
Мейнье Шарль, Милон Кротонский
Цей атлет вигравав змагання з боротьби на шести олімпіадах поспіль, при чому, беручи участь в інших змаганнях, що проводилися між цими сімома олімпіадами, він зумів виграти ВСЕ! Крім того, про Мілонов можна говорити як про яскравий приклад гармонійно сформованої особистості: вивчаючи філософію, він був одним з кращих учнів Піфагор. Був випадок, коли все відмовилися з ним змагатися і йому присудили перемогу без боротьби. Але коли Мілон відправився до суддів за оливковим вінком, він послизнувся і впав. Глядачі ж реготали, вимагаючи позбавити олімпійської нагороди того, хто падає на рівному місці. «Так, я впав, але лише один раз, - гордо заявив Мілон. - Хто з вас кине мене на землю ще два рази і стане переможцем?».  Бажаючих взяти виклик не знайшлося.
Пьетро делла Валле, Милон Кротонский
Народ любив атлета за його трюки: він так міцно затискав в руці стиглий гранат, що ніхто не міг його вирвати, і, тим не менш, плід залишався неповрежденнним. Борець ставав на слизьке від масла кільце і відбивав будь-які спроби зрушити його з місця; він обв'язував навколо голови (на рівні чола) шнур і розривав його, викликаючи приплив крові до скронь. Бавився він і тим, що простягав долоню дощечкою і пропонував відвести мізинець в сторону від інших пальців - ніхто зробити цього не міг.
Мілон сам приніс в Альтіс свою мармурову статую. Йому довічно були надані безкоштовні обіди в Пританее. Кажуть, за день він з'їдав 4-річного бика.
Порденоне Джованни Антонио, Милон Кротонский
Смерть постарілого спортсмена була трагічною. Одного разу Мілон набрів на засохле дерево. Вбиті в нього клини розщепили ствол. Переоцінивши свої сили, Мілон вирішив звільнити клини, але коли вони вискочили, руки старого спортсмена потрапили в ущелину і були затиснуті деревом. Він став здобиччю вовків або лева.
Феаген.
Знаменитий бігун і кулачний боєць Феаген вже в дитинстві був не по роках сильний. Повертаючись зі школи, він забрав з ринковою площею вподобану йому бронзову статую. Хлопчика покарали, змусивши віднести важку статую на колишнє місце, а чутка про вчинок поширилася по всій Греції.
Феаген здобув 1 400 перемог, тому у нього були переможені суперники, які йому заздрили. Коли атлет помер, один з цих суперників приходив вночі до статуї Феаген на площі і бив її бичем. Статуя впала і задавила кривдника. Статую звинуватили у вбивстві, судили і скинули в море. На наступний рік був неврожай, почалися морові хвороби; громадяни звернулися до оракула, і піфія веліла повернути їм всіх вигнанців. Так і зробили, але мор не припинявся. Знову пішли до оракула і піфія сказала: «Я забув Феаген». Статую витягли мережами з моря, поставили на місце і влаштували в її честь святкування, і все закінчилося благополучно.
Полідамант Скотусський. 
Найкращим майстром панкратіону (елементи боротьби і кулачного бою) був Полідам зі Скотуссу (Фессалія).
Окрім перемог у спорті відомий був своєї звитягою: повторив один з подвигів Геракла голіруч задушив  лева на горі Олімп;п роходячи повз череду, схопив найбільшого й лютішого бика за задні лапи і тримав його копита, які були залишені в руках, коли тварина вирвалася; міг зупинити колісницю, яка мчала на неймовірній швидкості.
Слава про його силу дійшла до вух перського царя Дарія, який для того, щоб перевірити його вміння, влаштував смертельний поєдинок.
В ньому зійшлися: оголений та беззбройний Полідам і троє тілоохоронців монарха, озброєні до зубів.
Атлет легко впорався з ними. Він загинув, рятуючи друзів. Коли почався землетрус, Полідам підтримував своїми руками склепіння печери, поки з неї не вибралися товариші, після цього його засипало кам’яними брилами.
Діагорас Родоський.
Чи не найпопулярнішим кулачним бійцем еллінського світу був Діагорас, уродженець міста Родосу, оспіваний поетом давнину Пиндаром. Свою спортивну кар'єру Діагорас почав в 18 років, здобувши перемогу на змаганнях в рідному Родосі. Після цього він став їздити по містах і селах Еллади, вів кулачні наблизити,
Пам'ятник Діагорас Родосскомубоі як професіонала, ніж прославляв свою малу батьківщину. У 464 році до нашої ери Діагорас став олімпійським чемпіоном.
Як стверджують легенди, Діагорас ходив би на території всієї Греції, являючи собою взірець справжнього атлета. Його стиль ведення бою був на той час унікальний: Діагорас ніколи не намагався піти від удару супротивника і жодного разу за всю свою кар'єру не порушив правил чесного поєдинку. За всю свою спортивну життя він, крім тріумфу на Олімпійських іграх, чотири рази перемагав на Істміанскіх і двічі на Немейских змаганнях.
Діагорас став засновником цілої династії чудових бійців. У родині видатного елліна дуже багато часу приділяли вивченню кулачного бою. Його дочка брала участь в підготовці дітей до змагань. До слова сказати, саме з дочкою Діагорас пов'язана хвилююча легенда про матір-тренера, яка посміла якось порушити закон, який не допускає жінок на Олімпійські ігри під страхом смертної кари.
Коли онуки Діагорас брали участь в Олімпійських змаганнях, їх мати, переодягнена чоловіком, була присутня на трибуні як глядач. Коли її син в важкому фінальному бою здобув перемогу, материнське серце не витримало і вона першою кинулася його вітати. І була пізнана. З поваги до матері олімпійського чемпіона суворі арбітри визнали можливим її не карати. Зіграло роль і загальну повагу до спортивних заслуг сім'ї Діагорас. А заслуги ці вражаючі: три його сина і два онуки вісім разів ставали олімпійськими чемпіонами.
Давня легенда говорить, що, коли двоє онуків Діагорас стали чемпіонами в Олімпії, вони підняли свого старезного діда на плечі і пронесли перед радісними трибунами. «Коло пошани» став найвищим тріумфом в його житті, і, усвідомлюючи це, хтось із натовпу вигукнув: «Після такого і померти не страшно!» Наче на підтвердження цих слів, Діагорас раптом опустив голову на груди і тихо помер.
Леонідас Родоський.
Один з найвідоміших древніх олімпійських бігунів. Змагаючись на античних Олімпійських іграх 164 р. до н. е., він здобув перемоги в трьох окремих видах забігівстадіон (180 м), подвійний стадіон (360 м), і на хоплітодромі забіг виконується з бронзовою бронею і щитом (720 м). Він повторив цей подвиг і на наступних трьох Олімпійських іграх: в 160 р. до н. е., в 156 р. до н. е., і, нарешті, в 152 р. до н. е. у віці 36 років. За життя Леонідаса протягом дванадцяти окремих Олімпійських ігор не було рівних в стародавньому світі.
Леонідас був відомий не тільки за його неперевершену кількість перемог, але й за універсальність, як бігуна.
Його улюблені види забігів потребували різних підходів до швидкості і сили; стадіон та подвійний стадіон найкраще підходять для спринтерів, в той час як хоплітодром, де забіг виконується з бронзовою бронею і щитом, потребує більше м'язової сили і витривалості.
Незважаючи на феноменальні досягнення, про цього атлета не збереглося жодних біографічних чи легендарних відомостей.